04.05.2024

Смерть близької людини іноді настає несподівано, а іноді й цілком передбачувано й очікувано. Наприклад, вона довго хворіла, була досить літньою або зовсім довгожителем (старше 90). Звісно, коли стосунки в сім’ї були теплими, то гіркота втрати однаково відчувається, незважаючи на розуміння того, що це неминуче і людина прожила довге й насичене життя. Але бувають і дещо інші ситуації, коли смерть настає як звільнення. Про це не заведено говорити вголос, проте деякі люди не в силах лицемірити і приховувати правду – так, вони пережили це і відтепер вільні. Найчастіше це стосується родичів…

Ненависть, на жаль, часом переслідує людину протягом усього життя. І спрямована вона найчастіше на найближчих, з якими доводиться жити під одним дахом. Люди сваряться, обзиваються, демонстративно мовчать по кілька днів, потім знову зриваються. І так по колу, поки не настає неминуче: хтось із членів сім’ї помирає. Природно, поки триває вся ця метушня (виклик “Швидкої допомоги” і співробітника поліції для констатації смерті, переговори з працівниками ритуальних служб, відспівування, похорон, поминальний стіл), колишні емоції тимчасово відходять на другий план. Але потім поступово шум вщухає і все повертається. Тобто начебто немає поруч джерела…

Чи нормально, що смерть приносить полегшення?

Ненависть до померлих