Кладовище самогубців у Берліні

Кладовище самогубців у Берліні

Груневальське кладовище розташоване в одному з районів Берліна – Груневальд. Його було закладено на початку 90-х років 19-го століття в районі вулиці Борнштедтер. Кладовище було ізольоване від загальної території району, за що місцеві його прозвали островом мертвих. Власне територію району наприкінці 19-го століття почали забудовувати різними котеджами. На  кладовищі похован багато відомих осіб в Німеччині.

Для створення кладовища було надано площу понад 11 тисяч квадратних метрів. З усіх боків ця територія оточена залізничними шляхами. Щоб потрапити туди потрібно пройти через спеціальний прохід, розташований під насипом залізниці. Пізніше було проведено реконструкцію залізничних гілок і до кладовища прибудували міст, який сьогодні слугує входом на кладовище.

Відкриття цього місця відбулося в травні 1892 року. Його проект розробив королівський інспектор Рера. Через 5 років тут звели каплицю, до якої можна пройти центральною алеєю, засадженою дубами. Це кладовище визнали пам’яткою садового мистецтва. Лише в 20-х роки ХХ століття територію почали використовувати для звичайних поховань.

Чому кладовище самогубців?

Самогубство в християнській релігії прирівнюється до важкого гріха, такого, як вбивство. З давніх-давен самовбивць не ховали на кладовищах. Для таких людей передбачалися особливі місця. Столиця Німеччини, ліс grunewald, де розташоване кладовище самовбивць – таких у Німеччині більше немає. Кладовище утворилося в дев’ятнадцятому столітті. Спочатку тут ховали невідомих осіб, яких принесло вітром на узбережжя річки Хафель. Пізніше тут почали здійснювати поховання самогубців, які за різних обставин вирішували піти з життя. Працівники лісу часто знаходили тут потонулих або повішених. Нещасних покоївок і російських військових. Документи, які могли б засвідчити секретні або ранні поховання відсутні. Але працівники лісу стверджують, що велика кількість покоївок (вагітних саме від господаря) вирішували піти з життя. Часто поховання таких жінок здійснювали в безіменних могилах. Самогубців на кладовищі ховали до 1927 року включно. Потім кладовище огородили і встановили ворота. З того моменту тут провадять звичайні похорони. На цьому цвинтарі чітко виділені 5 могил: величезні православні розп’яття з написаними російськими буквами іменами. Тут поховані М. Людвіненко, П. Тарасенков, С. Мельников, Л. Шуменнков і С. Журавель. Ці люди були солдатами царської армії Росії, вони не могли змиритися з перемогою більшовиків і вирішили розлучитися з життям, утопившись в річці Хафель в 1917р., минулого століття. Історія медичного працівника Мінни Браун шокувала столицю Німеччини. У 1919р., минулого століття вона купила в аптеці морфін, прийшла в grunewald і випила його. Її знайшли і відвезли в госпіталь. Але лікарі вже нічого не змогли зробити. Через 14 годин після того, як її поклали в труну, поліцейський виявив на щоках дівчини невеликий рум’янець  і помітив ледб видимий рух її голови. Вона не була мертва. Однак радіти життю вона теж не могла. У 1922р., минулого століття вона знову спробувала себе вбити, і цього разу їй це вдалося. Вона розлучилася з життям безпосередньо на кладовищі в grunewald.

Могила, яку найчастіше відвідують. У задній частині цвинтаря розташована могила невідомої людини. Біля своєї мами Маргарети похована К. Пеффен, її знають, як Ніко (1938-1988 роки). На зображенні, яке нанесено на меморіал, видно красиву жінку. Вона була моделлю, знімалася в кіно, співала – але вона залежала від наркотиків. Її шанувальники пам’ятають про неї. Пачка сигарет Мальборо Голд і квиток на перегляд фільму «Ніко 1988» які були знайдені на могилі в 2018 році підтверджують це. У 2018 році цвинтар офіційно закрили.

Related posts

Leave a Comment