Похорони в древньому Єгипті

Похорони в древньому Єгипті

Ключовим моментом стародавньої єгипетської релігії була впевненість в існуванні життя після смерті. Релігійні догми єгиптян тісно пов’язані з обрядом поховання. У той час люди вважали, що загробне життя це не лише переміщення душі в інший вимір, а й вплив на тіло померлого.

Одним з атрибутів безсмертя вважався «Ах» або «зміна духу». Згідно єгипетської віри, після смерті тіло перероджується на небесах. Не так далеко відходила «Ба» покійного – людська душа, другий елемент, який зображували у вигляді істоти, схожої на птицю з головою людини. Цей птах міг на якийсь час залишати тіло, своє «гніздо», але завжди повертався в свій будинок. Третій прояв «Ка», ще тісніше пов’язаний з плоттю. «Ка» уособлював енергію життя, яка знаходиться в людині. Енергія «Ка» приймала дари, принесені сім’єю покійного, щоб підтримувати його під час переходу в потойбічне царство. Про це говорить заупокійне креслення в гробницях: «Тисяча хлібів і посудин з пивом і інша свіжа їжа для Ка померлого».

Основна мета релігії полягала в переконанні, що воскресає не тільки тіло, а й душа. Щоб життя людини тривало в усипальниці і поза нею, необхідно було зберегти тіло. Турбота про загробне життя призвело до появи культу бальзамування. Для муміфікації тіло обертали бинтами з льону, просоченими смолою. Так форма тіла зберігалася і навіть після початку розкладання. Простий процес давав тривалий ефект «консервації». В одній гробниці було знайдено частину руки віком понад 5 тис. років. Єгиптологи припускають, що це рука правителя з першої династії Дену.

Створювати перші мумії почали ще у Стародавньому царстві. Черевну порожнину розрізали і витягували звідти органи, поміщаючи їх в спеціальні глечики – канопи, заповнені рідиною. Тіло висушували і обертали в льон. Потім померлого одягали, а обличчя фарбували в зелений колір.

Єгиптяни обожнювали свого правителя. У гробниці було виявлено напис, який говорить про те, що фараон «керуючий усім, що дарували небеса або зростила земля». Коли Єгипет став державою, фараон вже був «втіленням Гора і живим богом». У Стародавньому царстві його називали сином Ра, в середньому – сином Амона-Ра.

Єгиптяни вірили, що за земну частину фараона відповідала його мати, а за небесну – головний Бог. Фараона ховали з особливими почестями в окремій, багато прикрашеній усипальниці. Вважалося, що після смерті глава країни відправляється до решти богів, тому ще за життя на честь фараона організовували жертвопринесення і проводили служби.

Related posts

Leave a Comment